Яготинська поезія: ВЕСНА ДУШІ


весна 

ВЕСНА ДУШІ

Душа так прагне сили вітру

в поезії летить стрімка,

так хоче в сонячну палітру,

неначе річка гомінка,

яка шалено мчить згори

і водоспадом вниз спадає…

Нема чудової пори

в яку усе так оживає…

 

І рима в сонці розцвіла,

і забуяла диво-цвітом,

із словом в долі повела

своїм чарівним любим світом…

А ця  весна, що вмить настала,

усе натхнення віддає,

душа весь час в пітьмі блукала,

тріпоче серденько моє…

 

І в радості у сні чудовім

в весну пішла, як в сповиття,

неначе в полотні  шовковім, 

душа хотіла почуття.

В пориві вітру підіймалась,

з водою із гори лилась,

в долині яром розливалась

і рими в щасті напилась…

Оксана Розум, 06 квітня 2017 рік

Advertisements

About jagonenastiblog редакція

Журналіст, письменник.
Опубліковано у Яготинська поезія | Яготинські поети. Додати до закладок постійне посилання.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s