Яготинська поезія: ЯБЛУНІ


яблуня

ЯБЛУНІ

Чому люблю ясні дерева,

а надто яблуні рясні

і цвіт п’янкий світло-рожевий,

і віти в сонці росяні?

 

 Бо відчуваю ніжний спокій,

нестримну силу, простоту,

а щедрий аромат глибокий

втіша хвилинно сироту.

 Тягнусь до яблунь, мов до мами,

неначе, це її душа,

а поза терпкими димами

одне загублене пташа…

І обіймаю й пригортаюсь,

і напиваюсь теплоти,

і цвіт цілую, як торкаюсь,

до щемності і гіркоти…

Згадаю голос оксамитний

як  солов’я у дні почую

і погляд ніжний, і блакитний…

Чого життя усе вартує?

Ти загубила мене мамо

в таке розлючене століття…

не жду із неба диво-манни…

та я твоє щемке суцвіття…

Оксана Розум, 08 квітня 2017 рік

 

 

Advertisements

About jagonenastiblog редакція

Журналіст, письменник.
Опубліковано у Яготинська поезія | Яготинські поети. Додати до закладок постійне посилання.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s