Яготинська поезія: ДУША ЗЕМЛІ


душа землі 

ДУША ЗЕМЛІ

Як сонце в душу землю гріє
з любові вся палахкотить,
бо з радості і серце мліє,
а з ніжності вона тремтить.
Хто зна її одвічну силу,
хто зна її стрімке буття __
той має величезні крила,
той має святість співчуття.
У того з рук усе росте,
лиш тільки промінь доторкнеться,
маленьке зернятко просте
в теплі та щасті посміхнеться..
І забуяє дивом цвіт,
і плодом тим рукам віддячить.
Душа схопила свій політ,
вона росу землі побачить…
Як сонце в душу землю гріє
з любові вся палахкотить,
бо в радості і серце мліє,
бо в ніжності вона тремтить…
Оксана Розум, 12 квітня 2017 рік
Advertisements

About jagonenastiblog редакція

Журналіст, письменник.
Опубліковано у Яготинська поезія | Яготинські поети. Додати до закладок постійне посилання.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s