Яготинські легенди: СОЛОВ’Ї


соловейки 

Легенд багато є у світі:

є про тварин, а є про квіти,

є про слова і про пісні,

і про дерева є рясні.

Тож, починаю свою казку

про птаха неба соловя

і про природи вічну ласку

повідаю, читачу, я…

СОЛОВ’Ї

(легенда)

Колись давно ще солов’ї

у наших землях не співали,

гніздились там де ручаї

з Тібету в Індії стікали.

 

І щебетали для царя,

літали всі далеко в світ

за океани і моря __

вокал шукали дивоцвіт.

 

Та повертались із піснями,

які не тішили владику:

сумний ночами до нестями __

не вистачало чар музиків.

 

Однак один маленький птах,

що залетів у Рай-країну

пролив усмішку на вустах

у світлу кришноїтську днину.

 

Він переклав усе, що чув,

той дивний голос так чарує,

бо вітер волею загув

і радість в серденьку вирує.

 

Послав раджа всіх солов’їв

напитися кохання й смутку,

щоб принесли із тих гаїв

красу журливу в сонці жмутку.

 

І загніздились солов’ї

в небесній славній Україні,

щоб дітки бачили плаї’,

пісні щоб чули у раї’ні.

 

З тих пір сюди до нас летять

і на осонні нам щебечуть

допоки зорі мерехтять,

допоки колос не побачать.

 

Як тільки колос стрепенеться __

то голос солов’їв запнеться!

Але так звикли… що аж тисне,

що їм бракує, навіть, пісні…

 

А це повіря з давніх літ

лишило нам сумний привіт!

Мабуть, це є табу царя:

вони __ птахи для вівтаря!

Оксана Розум, 13 квітня 2017 рік

Advertisements

About jagonenastiblog редакція

Журналіст, письменник.
Опубліковано у Яготинські легенди. Додати до закладок постійне посилання.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s