Яготинські Писанки – витвір мистецтва!



Кожне творіння майстра – вже шедевр. Це безцінний витвір мистецтва.

Потрапляючи в багно, витвір мистецтва, звичайно, не перестає бути витвором мистецтва, але видно стає одразу – витвір потрапив у багно.

У багні не будуть із ним панькатись, навіть не замисляться про безсонні ночі і натруджені руки. У багні із витвору мистецтва зроблять дешеву бутафорію.

Диво-Писанки Яготина, які були призвані служити оберегами та окрасою міста, в одну мить перетворилися на звичайні недолугі експонати. Яготинські Писанки, створені дбайливими дитячими руками, спаплюжені за один день. І спаплюжили їх не хулігани і алкоголіки, а звичайні дбайливі господарі, які попіклувалися про безпеку шедеврів, а не про самі шедеври. Вони так піклувалися про безпеку Писанок від викрадення, що знищили всю красу, самобутність і цінність цих шедеврів.

Писанки приварили (!) наживо (!) міцною залізною рамою, а потім цю раму наживо (!) пофарбували. Знищивши творіння дітей яготинщини, тепер ми пишаємося простими спаленими, заляпаними, подряпаними і виваляними на землі кулями.

Так боляче! Так боляче за працю майстрів і дітей, що стримати сліз немає сили! Люди, які не вміють створювати таку красу, навіть не подбали обгорнути Писанки перед «обробкою» хоча б фольгою?!

Це неповага до своїх дітей, це неповага до роботи митців, це плювок у душу тим, хто за ТИЖДЕНЬ зробив зі звичайної сфери ШЕДЕВР! Ми не господарі! Ми вандали! Пробачте, але так думаю не лише я. Гляньте тепер на ці рани! Я думаю – Ви мене зрозумієте!

Весняна Писанка – дитячих рук творіння

І майстра задум, як життя ядро.

Тепло долонь і рученят тремтіння,

Любові світло – все на Писанку лягло.

У неї вклали все – і душу, і терпіння,

І час, і сил напруження неімовірне,

І досвід, і яскраве сонячне проміння,

І дихання Землі, й зерно добірне.

Вона палахкотіла вчора і цвіла,

Яскраве світло випромінюючи в світ.

Дитя неперевершених майстринь – жила!

А нині вмерла і мовчить…

Опалена невмілою рукою.

На ній ятриться полум’я тавро.

То майстер зварки мов по сухостою

Іскру зронив і випалив нутро.

А потім майстер щітки «фарб» додав,

Брудні залишивши на ній писяги.

Гармонії життєві струни обірвав…

Таке утнути не змогли б й варяги!

Загинула Весна, завмерло все живе.

Отак усе, що до людей потрапить – пропадає:

І благородні наміри, творіння – все

З байдужості людської умирає.

Візьміть Джоконду, приваріть до паль,

Й емаллю палі пофарбуйте!

То не народяться ні Рембрандт, ані Даль.

Не вмієте творити й цінить – тоді собі під ноги плюйте!

Померла Писанка, яка жила лиш мить.

Спаплюжена невмілою рукою,

Обдерта і зґвалтована стоїть

Посеред парку сиротою.

Дорослі мають нездорову хіть:

Безкарно і безжально, наче боги,

Політ дитячої душі душить.

Так згасли обереги Великодня…

Надія Безмежна

14.04.2017

 

Advertisements

About jagonenastiblog редакція

Журналіст, письменник.
Опубліковано у Святкові заходи Яготина. Додати до закладок постійне посилання.

One Response to Яготинські Писанки – витвір мистецтва!

  1. Я, навіть, не знаю що сказати… Додати просто нічого… Той, хто ніколи не створював красу ніколи не зрозуміє її значення… До Європи нам ой, як далеко!

    Подобається

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s