Яготинські легенди: “ЧОГО КУЄ ЗОЗУЛЯ?”


зозуля

ЧОГО КУЄ ЗОЗУЛЯ?

(легенда)

Як се діялось давно

вже усі забули,

тілько випито вино,

краєм вуха вчули.

Поговорюють старі,

бо багато знають,

довго жили на землі __

то оповідають.

Як купалися у річці

файнії дівчата,

червоніли їхні щічки,

доля непочата.

Повиходили з води,

швидко одягнулись,

а одній вряди-годи

сонечко всміхнулось.

Десь подівся її стрій,

де його шукати?

Сльози капають із вій

на її дукати.

Хто ти? Батько чи юнак?

Одізвись, благаю!

Присягаюсь, кажу, так!

Ось у цьому гаю!

Виповз вуж із сухостою,

низенько вклонився:

Я на Петра з братовою

прийду поклониться!

Я засватаю тебе,

станеш ти моєю

так, як небо голубе

світиться зорею!

Одяг в ноги притягнув

із очей зійшов,

він у долі присягнув,

немов уколов.

Похвалилася матусі

про таку причину,

закрутило тій у вусі,

драїть всі шпарини.

Заліпила все, що можна!

Хай спробує взяти!

Та на серденьку тривожно!

Як його стрічати?!

Аж на Петра вітер свище,

все гримить, вужів клубок

і стовпом скрізь попелище,

а у мами вир думок.

Двері тріснули, мов масло,

як солома розлетілись

і вужів щось в хату внесло,

тільки дівка зашарілась.

Та й пішли всі до криниці,

одна мати побіліла,

може випила б водиці,

серце тріпотіло.

І в криниці потопились,

зникли мамі з виду,

а вона перехрестилась,

править панахиду…

І став з вужа такий красень,

ввів до свої хати,

зростом буде десь із сажень

і дуже багатий.

Нажили собі діток

і удвох щасливі,

тільки купа тих пліток,

бо дуже вродливі.

Скільки уже літ пройшло

як вони побрались?

Як там мама? Як село?

Може б повідались?!

Хочеш __ то іди сама,

я не ступлю й кроку,

щоб мене твоя стара

вбила, як сороку!

Поведу тебе з дітьми

тільки до криниці

Скажи: Ку-ку! із пітьми

в зорі-зоряниці.

Переправлю вас усіх,

тільки не барися,

бо інакше буде гріх,

тоді не сварися!

Мати __ рада! Діти __ гарні!

Деж-бо, чоловік?

Справи, мамо, в нас немарні!

Всьому веде лік!

Мати дума: Не обдуриш!

Я діток спитаю,

бо життя своє загубиш

ти у тому краю!

Полягали усі спати,

бабця до синочка

і давай його питати,

і трима дзвіночка.

Та нащо йому та цяцька,

вдома у них свято:

Лік усьому веде татко,

бо ми є багаті!

І взяла бабуся пряник,

і пішла до доні:

До криниці нам на ранок!

Бо татусь в тім лоні!

Переправить нас додому,

просив не баритись,

не балакати по цьому,

бо буде сваритись!

Як устала жінка рано,

діточок зібрала,

каже: Ку-ку!  і нема,

нема перправи…

тільки кров’ю вся вода

в криниці заграла…

Що ж сказала вона: Мамо,

така моя доля,

вирила ти в щасті яму,

зникне твоя доня!

Бо тепер вже я __ зозуля,

бачиш, в мене крила,

полечу я на роздолля __

ти нагородила!

А синок мій соловейком

буде щебетати!

Не взяла ти його дзвоном,

він не зрадив тата!

А от донечка за пряник

гадюкою стане!

Дорогий їй був медяник __

не поверне мами!

І скидатиме шкуряку

кожної весни!

Оце є моя подяка,

батьки __ її сни!

І кує тепер зозуля 

до Петра на лоні,

бо вона немов заснула,

пам’ять б’є у скроні.

Замовкає до весни,

за милим жалкує,

потім співом голосним 

доленьку віщує.

Оксана Розум, 20 квітня 2017 рік

Незрозумілі слова:

Стрій __ (у даному випадку) етнічний одяг.

Дукати __ намисто з копійок (дукачів).

Зоря-зоряниця __ вранішня зоря.

Петра __ православне свято, 12 липня.

Зростом з сажень __ дуже високий.

Братова __ жінка рідного брата.

Балакати __ (діалект) говорити.

Advertisements

About jagonenastiblog редакція

Журналіст, письменник.
Опубліковано у Яготинські легенди | Теґи: . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s