Яготинські легенди: МАТИ-Й-МАЧУХА


мати

МАТИ-Й-МАЧУХА

(легенда)

Жив чоловік Данило,

померла в нього жінка…

В житті не таланило…

зосталась донька-квітка.

Слухняна радість тата

розквітла як троянда

і заздрять всі дівчата,

бо очі мов лаванда.

І хлопці з Царгорода

навколо неї в’ються,

вже скоро в нагороду

свати до них приб’ються.

 

Струнка, вуста медові,

ой, хлопці, мов ті бджоли

не хочеться й любові,

хоч спів пташок навколо.

В Одарочки на носі

п’ятнадцята весна

у золоті всі коси,

а дівчина сумна.

За матінкою тужить,

про матінку питає…

А таточко одружить,

бо парубків хватає.

Ото й привів в господу

вродливую чорнявку,

гірка їй доньки врода,

кров п’є, немов та п’явка.

“Таке вона ледащо!

За що ж так хвалять люди?!”__

кричить, розкриє пащу

і лупить доньку всюди.

Та як поїхав батько

до дальнього млина

із раночку раненько,

а вдома вже війна.

І мачуха схопила

Одарочку за горло

на землю повалила…

дитя мовчало гордо.

Лиш шепотіла: “Мамо,

ти порятуй мене,

ти зникла за туманом…

Життя моє сумне…

Поглянь, моя лебідко,

бо це суцільна мука,

моя вечірня зірко,

тяжка мені розлука…”

І мачуха дитину

погнала з свої хати:

“Чухрай же на могилу

де спочиває мати!”

Втопила та дівчина

в сльозах святу могилу,

а на очах картина __

матуся йде з долини.

Голубить, пригортає

і донечку цілує,

вона її втішає

як пташечка воркує.

Як батечко приїхав __

немає доні вдома,

чорнявую й не слухав,

а вигнав її з дому.

Погнав жону на цвинтар,

попругою лупив,

побігла як той вітер,

бо чоловік бруднив.

Та й не застав жіноцтво

на жінчиній могилі,

бо дивнеє пророцтво __

там квітка на могилі.

Красива як у злоті,

великії листки

із низу теплі в плоті,

а верх як льодяки.

І доглядає батько

ту квіточку й донині,

земелечка рівненька,

навколо небо синє…

З добра та квітка чиста

під сонцем розцвітає

і доля промениста

хай кожного вітає.

Лікує вона листом,

як мамина любов

і золотим намистом

торкається дібров.

Рослина має назву:

і мачуха, і мати…

От доленьку квітневу,

на жаль, не поміняти…

Оксана Розум, 25 квітня 2017 рік

Advertisements

About jagonenastiblog редакція

Журналіст, письменник.
Опубліковано у Яготинські легенди | Теґи: . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s