Яготинські легенди: БУЗОК


БУЗОК

(легенда)

Весни Богиня розбудила Сонце

й Веселку __ вірну спутницю йому,

змішала промені прекрасні у долонці

й красу із діамантами німу.

Та й сипала їх щедро на голи’зни,

на луки й гілля стомлених дерев

і квіти розпускалися із три’зни,

немов натягнутий колючий нерв.

Земля розквітла в чистій благодаті,

але залишила лілову фарбоньку одну:

білило Сонце промені багаті

породжуючи свіжість білого бузку.

Бузку багато вже наразі та він різний:

п’янкий духмяний цвіт на всій землі

і в кожнім серці він настільки  рідний,

що так чарує дивом на стеблі.

І Персія йому є Батьківщина

там в борозні він вперше зацвітав,

а в Англії його краса немила,

бо він вдову своєю квіткою вінчав.

Тепер його вважають усі люди

лиш символом сумного розставання,

бо квіти ніжні __ сльози й смуток в груди __

його дарують, як кінець коханню.

Оксана Розум, 04 травня 2017 рік

 

Advertisements

About jagonenastiblog редакція

Журналіст, письменник.
Опубліковано у Помічено, Яготинські легенди. Додати до закладок постійне посилання.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s