Яготинська поезія: ОСТАННЯ СОНАТА БЕРЕГИНІ


 

%d1%83-%d0%bd%d0%b5%d0%b1%d0%be

ОСТАННЯ СОНАТА БЕРЕГИНІ

Уже відіграна останняя соната,

гірким сонетом в душу проросла __

красива і дзвінка ота кантата,

яка в блактнім небі воскреса.

Летіла ти крізь терни, мов лебідка,

твоя сльоза росила ці отави…

Ой, синьоока і полтавська квітко,

ти __ Берегиня пісні, ти __  октава!

Ти залишила голос в оксамитових гаях,

про це і жайвір вже співає в полі,

він кришталевий і дзвінкий у ручаях,

що давить груди в щасті мимоволі.

Той голос на вустах вже поселився,

проріс в моїй замріяній душі,

немов барвінок в жилах розстелився

тепер навіки ми у долі не чужі.

І ти говориш ніжними піснями,

навчаєш як у цьому світі жити:

Кохати треба, мила, до нестями,

не можна свою долю одурити!

І твій талант розкриється на людях,

бо з тебе пісня римою пливе,

а твоє слово вже ніколи не осудять,

бо в ньому  моя часточка живе…

Уже відіграна останняя соната,

гірким сонетом в душу проросла __

красива і дзвінка твоя кантата,

яка в блактнім небі воскреса…

Оксана Розум, 13 травня 2017 рік

Advertisements

About jagonenastiblog редакція

Журналіст, письменник.
Опубліковано у Помічено, Яготинська поезія | Яготинські поети, Яготинські поети про відомих людей. Додати до закладок постійне посилання.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s