Яготинські байки: СКУПА ЖІНКА, АБО ЗВІДКИ ВЗЯВСЯ ДЯТЕЛ


дятел

СКУПА ЖІНКА, АБО ЗВІДКИ ВЗЯВСЯ ДЯТЕЛ

(байка-легенда) 

Була собі одна жінка у чорній свитині,

чорні були всі спідниці, а чоботи __ сиві

та очіпок був червоний, наче та калина,

називали ту ґаздиню у селі Килина.

Чи вдова вона була, а може чорниця?

Може бути, що наразі __ то була дівиця!

Жила вона у достатках! А звідки добро?

Та не випросиш у неї і води відро!

Якби хтось і сніг просив, не дала б нікому!

Та, проте, у неї в хаті висіли ікони!

Чи то може для порядку, а може молилась,

але дуже вона часто у вікно дивилась.

Може когось виглядала та ніхто не знав,

бо весь люд, що був в селі, її проклинав.

Якось в днину золоту за млинці взялась,

замісила гарне тісто, в діжі піднялось

і пече собі сама, сама собі їсть,

але у її господу прийшов дивний гість.

Був це сивий чоловічок, борода до полу:

 __ Пусти, жінко, у хатину! Жарко! Охолону!

Бачу! Вмієш ґаздувати! В хаті чепурненько!

Видно з всього, устаєш ти зраночку раненько!

Я з дороги утомився! Оце б попоїсти!

Розкажу тобі одразу які в світі вісті!

І водиці ще б напитись, спрага допікає,

сонце зараз у зеніті справно припікає!

 __ Нащо мені твої вісті?! Я живу сама!

А про те, що кажуть в світі __ то мені дарма!

Присідай он там на лаві, я печу млинці,

щось на тебе завеликі ці твої штанці! __

усміхнулась, розвернулась __ Чого чорт припер?

Треба його годувати! Щоб ти, люципер!

І млинців уже гора, хоче дать маленький,

а вони щораз підходять, кожен величенький.

А про воду вона дума: ___ Ага! Вже набрала!

У криниці вода є, вона не всихала!

Ждав сивенький чоловічок, так і не діждався,

плюнув в серці на підлогу та у світ подався.

А Килина все пече, млинці виробляє,

тільки гнівається все, очима стріляє.

Як почула, що дідусь вже пішов із хати,

почала свої млинці на стіл викладати.

А вони такі румяні та такі пухкенькі,

наче сонця золотаві, личка веселенькі!

І порізала великий, стала пригощатись.

__ Тільки що це за біда?! __ стала озиратись,

що не зїсть однин шматок __ зменшується швидко.

__ Боже, Боже! Та з-за столу вже мене не видко! 

Швидко пірям обросла, пташиною стала!

Повернула б все назад та не відмовляла!

Скільки в мене тих млинців, можна подавитись?!

Та на себе у люстерко гріх і подивитись!

Уся чорна як чернець, голівка червона,

сиві ніжки, довгий хвіст __ це вже перепона!

Та полишила добро, на столі млинці,

полетіла у світи через ялівці.

І весь час тепер вона дерево довбає,

наче ті свої млинці в рота запихає.

Дятлом стала зла Килина за свою жадобу,

так життя  нагородило за людськую злобу.

_________________________________________________

Що сказати вам, шановні, бачите самі!

Як злим бути у цім світі __ потонуть в пітьмі!

Все під себе, все для себе __ можна подавитись,

а ще дятлом у цім світі можна уродитись!

 А ще кажуть старі люди: __ Гріх __ не дать води!

Не дай, Боже, комусь втнути це вряди-годи!

Оксана Розум, 15 травня 2017 рік

Advertisements

About jagonenastiblog редакція

Журналіст, письменник.
Опубліковано у Гумор і сатира, Помічено, Яготинські байки. Додати до закладок постійне посилання.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s