Яготинська поезія: НЕ ДОРІКАЙТЕ!


дружба

НЕ ДОРІКАЙТЕ!

Не знаю, чи образила когось?
Та швидко всіх у душу допускала,
розради біль вже розділити довелось,
виходить __ словом розтинала…

Та все ж не звала у своє життя,
самі, ви, мого болю відкусили…
Палали в щирості мої вуста,
приходити до себе… не просила…

І можу зверхньо гіркотою обплести,
і звинуватити до щему в серці…
Та напивалась золотої простоти
і рими вічної в сонеті терцій…

Не треба мене словом дорікати,
не винна що так рима б’є ключем,
бо горя випила у вічності багато…
Життя лупило болісно прачем…

Але образи не тримала, ні, ніколи!
Хоч і летіли звинувачення згори,
тож, відійшла із цвітом, що буяв навколо…
Навіщо мулять очі і пекти…
Оксана Розум, 18 травня 2017 рік

Advertisements

About jagonenastiblog редакція

Журналіст, письменник.
Опубліковано у Яготинська поезія | Яготинські поети. Додати до закладок постійне посилання.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s