Яготинська поезія: СМАК КОХАННЯ


смак 

Заворожують такі картинки, надихають! Чомусь дуже нагадала ця загадкова мить “Легенду про троянду і солов”я” Вільяма Шекспіра. Подібне я вже писала, але ця краса змусила поглянути на цю історію по-новому.

СМАК КОХАННЯ

Сів метелик, прихилився
до колючої весни,
він у радості тулився,
дарував їй свої сни
і купав її в коханні,
підставляв своє крило
і трояндове зітхання
на світанні розцвіло.

Та не можуть бути парою,
хоч і будні в них п’янкі,
хоч і в сонці розливаються
діаманти у душі.
Колючки із диво-крилами
не витримують сльози…
Їх у ласці жде під хмарами
чорне марево грози.

Як метелик стрепенувся
і кохання скуштував __
то від болю усміхнувся,
бо той серденько стискав
і упали диво-крила
на колючу оту мить…
Його вічність ухопила
і туманом струменить…

І тепер, неначе зорі,
в аметистовім раю
і кохання тче узори
у зажуренім краю.
Оксана Розум, 17 травня 2017 рік

Advertisements

About jagonenastiblog редакція

Журналіст, письменник.
Опубліковано у Яготинська поезія | Яготинські поети. Додати до закладок постійне посилання.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s