Яготинська поезія: ГРОЗА


гроза

ГРОЗА

Розкрило небо свої дивні очі

та сірим маревом у хмарах затягло,

здавило душу в мить урочу

і вітром буйним долю протягло.

 

То плач скоріш, кричи грозою в люди,

сльозами весняними умивайся,

змий світу всю затьмарену облуду,

живильною водою розливайся!

 

Допоки сліз своїх не виллєш океан __

то не прийде у твою душу тиша.

А знаєш скільки у землі відкритих ран?!

Дай волю їм, хай дріботять густіше!

 

Тільки тоді ти сонцем засмієшся,

веселка перевеслом затремтить

із горизонтом у думках зіллєшся…

Господь у славі землю освятить…

Оксана Розум, 26 травня 2017 рік

Advertisements

About jagonenastiblog редакція

Журналіст, письменник.
Опубліковано у Помічено, Яготинська поезія | Яготинські поети. Додати до закладок постійне посилання.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s