ЗБАГНУТИ ВІЧНІСТЬ


ранок

Роси краплинку, вічність диво-ранку,

піймай у руку в щирому світанку,

злови на щастя сонячну красу

прийдешню любу світову сльозу.

 Неси її в собі, засвічуй долю,

свою нестримну і жагучу волю.

Любов свою усьому світу віддавай,

кохання з рук, гляди, не відпускай.

У світі все прекрасне, озирнися!

І час знайди красу у світі роздивиться,

ціни скарби побачені тобою,

хоч і відійдуть швидко, наче цвіт весною.

Збагни життя призначене тобі,

щоб не тягнутись, наче віл в гарбі.

Тоді й запалиш в славі всі свої зірки.

Тож, май бажання всі шляхи пройти.

Оксана Розум, 03 липня 2017 рік

Advertisements

About jagonenastiblog редакція

Журналіст, письменник.
Опубліковано у Помічено, Яготинська поезія | Яготинські поети. Додати до закладок постійне посилання.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s