ДИВНИЙ СОН


місто

ДИВНИЙ СОН

Я сплю і сниться мені сон:
далекий, дивний і примарний,
приніс мене Святий Мусон
в морські куточки Петрограду.

Я зчарувалася у сні своєму
та посмішка моя сіяла,
бо кого бачила у нім таємно __
мене у захваті вітали.

І скрізь лунала мова українська:
і щира, й солов’їна, і свята.
Біля воріт збиралось військо,
що боронило спокій у світах.

Собор наснився кафедральний
і правилось у ньому гласом.
Так! Українським і сакральним,
і Папа промовляє басом.

На мене гллянув, усміхнувся
і ніжно обійняв, і причастив.
Любов’ю серця доторкнувся,
таємний світ мені відкрив…

О, Господи! Чи все це правда?!
Невже це істина проста?!
Невже усі російські скарби
украдені від Божого Хреста?!

Оце так сон! Оце так сповідь!
Примара це чи Божа суть?!
Це чиста заповідь чи блуд?!
Чи може мого серця лють…
Оксана Розум, 5 липня 2017 рік

Advertisements

About jagonenastiblog редакція

Журналіст, письменник.
Опубліковано у Помічено, Яготинська поезія | Яготинські поети. Додати до закладок постійне посилання.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s