МАТІОЛА


матіола.jpg

МАТІОЛА
Зацвітає ніжна матіола,
пахощі розвіялись у світ.
Рідна квітка, буйно сивочола,
грає в серці мамин тихий слід.

І не можу вже без пахощів п’янких,
не відпустить із полону цвіт…
Мамин голос в пам’яті дзвінкий
виринає, наче самоцвіт…

Як любила мама оцю квітку,
як плекала дивную красу?!
Були в нас жоржини і любисток,
з матіоли ми пили росу.

Було її личко приголубить,
тихо сльози падали на лист…
Навіть дощ ті чари не погубить,
бо у них таємний вічний зміст…

І тепер стою у ароматах цвіту
забуялих вірних матіол,
дякую замріяному літу
що вдягає світ у ореол.

І вдихаю свіжість, тихо плачу,
мої сльози губляться в росі,
недопиту ніжість у ній бачу
маминої рідної краси.
Оксана Розум, 13 червня 2017 рік

 

 

Advertisements

About jagonenastiblog редакція

Журналіст, письменник.
Опубліковано у Помічено, Яготинська поезія | Яготинські поети. Додати до закладок постійне посилання.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s