РОЗДУМИ


ААА.jpg
РОЗДУМИ
Душа кричить, над безвістю злітає…
Вона так хоче в небо, в височінь…
Та безвість клята серденько сатає,
так розпікає жаром золотінь…

У позолотах сонця можна ізгоріти,
зів’янути у променях стрімких…
Та можна у собі всі чисті риси мати,
що не обпалаяться від променів жарких…
 
Так у житті приходить все: і слава, й совість…
Та подумки у кожного своє
І хтось згорить… закінчилася повість…
А хтось так смачно відбирає все твоє…
 
Бо живемо кому що писано у долі:
комусь марнота __ світле почуття,
а дехто з нас так щиро прагне волі
і їм марнота, наче, те сміття…
 
Моя душа над безвістю злітала,
молилася до Бога у зірках…
Зуміла пролетіти, бо не впала
та рима все блукає по світах…
Оксана Розум, 30 червня 2017 рік
Advertisements

About jagonenastiblog редакція

Журналіст, письменник.
Опубліковано у Помічено, Яготинська поезія | Яготинські поети. Додати до закладок постійне посилання.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s