СОН


СОН
СОН
Душею лину у той край
де мамина нога ступала…
Від шовковистості ланів
моє серденько тріпотало.

Там оксамитові отави
і ніжний щебет солов’я…
У тій Раїні всі співали! __
пташина в щасті промовля.
 
Там ластівка гніздо звивала
під стріхою маленького хлівця,
зозуля дзвінко так кувала,
буяли трави до вінця.
 
Там кущ калини жаром гріє,
криниця кришталевої води…
Покоси дивом сонцем спіють,
жита в спокусі молоді…
 
Вода джерельна умивала
вуста замріяні в красі,
матуся коси заплітала
у чистій вранішній росі.
 
І чую спів… той рідний голос
він розливається навкруг…
Пшениці вже налився колос,
а в моїм серці ходить плуг…
 
Цей сон: найкращий, найрідніший,
у моїй долі найдивніший…
Душа узріла небокрай __
благословенний чистий Рай…
Оксана Розум, 16 червня 2017 рік
Advertisements

About jagonenastiblog редакція

Журналіст, письменник.
Опубліковано у Помічено, Яготинська поезія | Яготинські поети. Додати до закладок постійне посилання.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s