Яготинська поезія: ХЛІБ…


хліб

ХЛІБ

З дитинства поважаю хлібні крихти,
любила і шматок тримати у руках…
Тоді усе здавалось надто чистим
ба, навіть, роси у стрімких житах.

Було торкнешся м’якуша щокою __
він теплотою в світ палахкотить,
наситишся шкуринкою хрусткою __
щаслива, неповторна, вічна мить.
 
А ще любила так дивитися на поле
і осягати ніжність святості пшениць,
де нива оксамитова у вірній долі
ховала сотні щирих таємниць.
 
А потім зерно у долонях мняти,
неначе, дукачі виблискують ясні…
А як же можна його зневажати,
коли воно співає жайвором у сні?!
 
Коли у тому м’якуші вся воля __
це ж кров життя у мареві століть!
У ньому дивне-диво __ совість поля!
У ньому зорянить пречистий світ…

Оксана Розум, 11 липня 2017 рік

Advertisements

About jagonenastiblog редакція

Журналіст, письменник.
Опубліковано у Помічено, Яготинська поезія | Яготинські поети. Додати до закладок постійне посилання.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s