Яготинська поезія: ЧАС НІКОЛИ НЕ ЗЛІКУЄ ДУШУ


час.jpg
ЧАС НІКОЛИ НЕ ЗЛІКУЄ ДУШУ
Час ніколи не злікує душу…

Час нас вчить себе тримати…
Далі йти і жити __ мусиш
і приймати долі експонати…
 
Спомин душу тільки розпікає
і ятрить у серденьку вогнем,
а вона тоді під зорями блукає
в небеса її заводить щем…
 
З болем спомин можна об’єднати,
час невпинно тільки віддаляє
і співає зморену кантату __
біль із часом наче дозріває…
 
І нарив той виривається на волю,
і тому так болісно пече…
Вирива з корінням правду голу,
тихо сльози котяться з очей…
Оксана Розум, 5 серпня 2017 рік
Advertisements

About jagonenastiblog редакція

Журналіст, письменник.
Опубліковано у Помічено, Яготинська поезія | Яготинські поети | Теґи: , , . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s