Яготинські нано-ВІСТІ: ВІЧНЕ КОХАННЯ…


Роковини фото

1 КВІТНЯ МИНАЄ 10 СКОРБОТНИХ РОКІВ З ДНЯ СМЕРТІ ЛЮДМИЛИ  ПАЩЕНКО ТА ФЕДОРА МОГИЛИ… 

Кохання вічне… Чи воно існує?!

Сльозою вічність і скорботою яснить…

Кохані все життя разом торують __

душа від щастя сяє і горить!

 

Краса у серці, тиха юна муза,

лиш очі стрілись __ то на все життя.

Вона його натхнення! Соловейко в лузі

співав про їхнє чисте почуття…

 

Весь час разом і до останньої хвилини,

до подиху останнього у тілі…

Весняні роси, наче сліз краплини

танцюють вальси дивні і несмілі…

 

А як же їхнє диво, їхнє щастя,

їх слід в оцій буденності святій

та горе  в долі принесло причастя

і розкриття дитячих, ніжних мрій.

 

Бо має теж величнеє кохання,

втира сльозу краплиночці своїй

та не торує світ, бо не змагання __

а музика магічна в миті золотій.

 

Згадаймо ж це кохання яснолике,

мелодія сердець звучить услід

у душах кожного таке велике,

хто чув їх музику і розумів їх світ…

Оксана Розум, 28 березня 2018

Людина проживає життя, вчиться сприймати світ, вчиться любити музику, кохати. Обіймати з ніжністю весь світ. Радість і щастя має той, хто займається своєю справою тією, що подарував сам Господь. Адже дар не купується. Можна навчитися чогось, але тільки тоді він розкриється на повну, коли людина отримала його від Бога! Можна тільки вдосконалюватися.

Людмила Пащенко та Федір Могила саме такі неймовірні особистості про яких можна з гордістю сказати: ТАЛАНТИ! Лишаються люди на теренах району, які пам’ятають їхню музику, які бачили їхнє світле почуття один до одного. Багато ж вони вклали своїх сил, щоб Яготинщина світилася талантами…

Людмила Пащенко __ директор Яготинської музичної школи, Федір Могила __ щирий, чуттєвий музикант  від Бога, бас-гітара його вірний друг. Одного разу зустрівшись у ансамблі районного будинку культури, поєднались у шлюбі. Та і не могло бути інакше, здається сама доля звела їх: високу струнку дівчину з великими карими очима, прекрасну піаністку та красивого чорнявого хлопця, юриста за освітою, але душа якого не могла жити без музики… Отож, повело їх життя у незнані світи музики і загадковості. Так! Саме загадковості, бо це мабуть, була їхня візитівка, така собі родзинка впізнаваності. Їхня музика чарувала не одне покоління…

А смерть?! Принесла невимовну скорботу рідним та друзям. Вони ж кохали один одного до останнього подиху…  до останньої хвилини… разом взявшись за руки як колись… Їхнє почуття __ вічне! Доля украла їх:  вогонь __ спопелив… Та не спопелив він пам’ять… ніколи не зітруться щасливі хвилини радості, кохання, добра, щирості. Їхня музика __ ВІЧНА. І доля їхня __ ВІЧНІСТЬ…

Світлини: з домашнього архіву Стоцької Світлани Федорівни

Матеріал підготувала: Оксана Розум, журналіст-блогер незалежного інтернет видання Яготинські нано-“ВІСТІ”, 28 березня 2018

Advertisements

About jagonenastiblog редакція

Журналіст, письменник.
Опубліковано у Помічено, Яготинська поезія | Яготинські поети, Яготинські поети про відомих людей, статті про відомих людей | Теґи: , . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

w

З’єднання з %s